Іоанн Бондарчук

Народний митрополит Української Автокефальної Православної церкви

Достопам’ятний наш батько і вчитель — митрополит Іоанн Боднарчук. Сповнений святого Духа. Велика душа.

Іоанн Боднарчук, як і ми, катакомбного походження. У чернецтво був пострижений катакомбним єпископом андрієвої гілки схимитрополитом Геннадієм Секачем. Був ревним подвижником; посадили його у совку за проповідь.

Про пережите в катівнях КДБ не любив згадувати — хапало серце. Одного разу сказав лише, не стримавши сліз: ‘Били так, що здорового хлопця зробили інвалідом …’

‘Церковнику’ запропонували публічно покаятися перед радянською владою і підписати деякі документи, обіцяючи натомість свободу, кар’єру і ‘жирний’ прихід. Відповів лише: ‘Просити у вас вибачення — все одно, що зустрівши в степу голодного вовка, вставши на коліна, благати: ‘Не їж мене!’

10 років таборів, мідні рудники Караганди. На десятий рік захворів невиліковною в табірних умовах дизентерією. По суті, смертельна хвороба. Вмирав в бараці, плакав, хрестився і вже готувався піти в інший світ, як раптом йому явилася Божа Матір. Добра Сестра милосердя, приходила до зеків соловецьких. Стільки любові, о-о! .. Здавалося, ця любов охопила все зло, яке оточувало соловецького зека-смертника. Один Її погляд буквально зцілив Іоанна.

В блаженстві заснув, і о диво, прокинувся через кілька годин в будинку невідомої доброї бабусі. Та дивиться на нього ласкавими очима, плаче і омиває раночки. ‘Синочку, синочку мій’, — цілує ручки, лобик. Іоанн плаче від блаженства: ‘Що це? Я помер або збожеволів? Де я?’

Старенька відповіла: Мені явилася Божа Матір, пройшла крізь дах і на руках принесла тебе, сину мій. Сказала: ‘Прийми, чадо, Іоанна. Він мій страждальний син. Вилікуй його від ран, годуй найкращою їжею, поки не зцілиться‘. Вражений Іоанн зрозумів, що Божа Матір перенесла його на рученьках по повітрю через колючий дріт концтабору з електричним струмом, і врятувала його життя.

З тих пір Іоанн відчував себе, в невідплатному боргу перед Пресвятою Богородицею.

А скількох Мамочка наша зцілила! До скількох приходила в останню хвилину, коли вже позбавлялися останньої надії, коли вже ніхто не міг допомогти. Кожна сльоза твоя, Матінко моя, кожна сльоза твоя мироточива!

Іоанн одужав і через кілька тижнів відчув себе абсолютно здоровим, як би заново народженним. Готовий був служити, дякуючи Божій Матері за її чудодійний покров і зцілення.

Після зцілення Цариця привела Іоанна в катакомбний почаєвський скит, до його дітей, де він раніше проповідував.

Божа Матір часто приходила до скорботних, гнаних святих, ‘христосиків’, як глузливо називали їх КДБшні вохровці. Таємні подвижники в мирському одязі роками чудодійно ховалися від співробітників КДБ у цивільному, що полювали за ‘антирадянським елементом’ і ‘сектантами’.

Іоанн їде до катакомбного митрополита-старця Генадія Секача. ТОй наважується відправити Іоанна на навчання. Катакомбникам не вистачало, з їх точки зору, знання ритуалу і богосло’я.

Взявши благословення у старців ІПЦ (Істинно Православної Церкви), Іоанн поступає в Троїце-Сергієвську семінарію, закінчує академію. На нього звертає увагу патріарх Пімен. Молодий подвижник стає особистим келійником патріарха РПЦ. Пізніше Пімен хіротонує Іоанна в єпископа житомирського.

Іоанн неймовірний! Як прийшов в РПЦ, так і вийшов з неї, з благословення старців-катакомбників. Це було диво!

Боднарчук першим залишив РПЦ, хоча за його словами, у нього було більше ста шат, п’ять автомобілів і два величезних особняки. Вийшов — і лишився сам з двома вірними помічниками. Почав розбудовувати українську незалежну церкву.

Протягом півроку він об’їздив 500 храмів, проповідував Духом святим, запалював серця тисяч людей. Ридаючи, люди говорили: ‘Ти наш батько, ми підемо за тебе на смерть!’

Всі 500 храмів визнали його своїм архіпастирем. По суті, Іоанн очолив Українську Автокефальну Православну Церкву. За таку діяльність, переживвід ворогів РПЦ анафеми і два замахи на життя.

А як митрополит Іоанн полюбив нашу Богородичну гілку! Каже: ‘Краще ніж слово Божої Матері не читав нічого в світі… Це голос Тої, яка приходила до мене в таборі, взяла на рученьки, через колючий дріт перенесла і до життя повернула!’ ‘Я побачив в вас іншу гілку. Є воля Отця Небесного, щоб інша Церква пішла від вас. Хоч життя покладу, та від свого не відмовлюсь і рукоположу вас в єпископи. Ви істинного духу. Нічого не боюся! Я смерть переміг.’

Висвятив… і загинув як мученик в листопаді 1994 року в підлаштованій автомобільній катострофі.

Повік лунатиме його благословіння: ‘Я благословив на землі Серафимову Соловецьку Мелхіседекову гілку. Їй бути тисячу років! Амінь.’

Царство тобі небесне, святий митрополит. Вічний спокій в усипальниці блаженній.

Відгуки відомих особистостей