Матінка Євфросинія

Визначна подвижниця XX-го століття, прославлена Богом нетлінними мироточивими мощами  

Матінка Євфросинія – видатна подвижниця ХХ століття. Належала до богомильської гілки древнього православ’я. Таємнича гілка ця коренями проростає дз Гіпербореї і сягає Солов’їної гори, поблизу міста Ефесу, де згідно з переказом, Богоматір у затворі провела свої останні 15 земних років. Тут, як свідчать історичні літописи, Пресвята Діва заснувала духовну школу – подвижників ефеських печер, від яких гілка простягається до ісихастів Афону, нестяжателів Ніла Сорського, Паїсія Величковського та Саровської пустині.

Євфросинія, подібно до Серафима Саровського, вчила унікальної практики духостяжання. Метою шляху вважала стяжання Духа Святого.

Скитальниця, веденка водима згори самою Богородицею. В традиції древнього богомильського православ’я відомо багато тисяч веденців, іменованих в народі каліками перехожими. Каліки ( наголос на «А») , від старо-слов’янського «каліка» – чаша, чашечники, що несуть у своїх серцях-чашах вишню любов. Скільки їх, юродивих небесних вісників, апостольствували безкрайніми просторами Великої Тархтарії, Білої Русі: веденців, ходаків, боянів, мінезинґерів, скоморохів, скитальців земних. Безжалісно розправилась з ними інквізиція.м. Евфросиния

Про таких, як Євфросинія в народі кажуть роду Богородиці. Закарбувала у внутрішньому живу Богоматір, одна душа, один дух. Поєднувала священну безмовність внутрішньої людини та вогненну ревність за досконалою святістю.

Унікальність Євфросинії не так в її практиці вимолювання гріховної чаші та розривання завіту з лукавим, як в особливому прихильному ставленні до людини. Людина для неї була найвищою цінністю та скарбом світобудови.

Мала здатність читати людську душу як книгу. Перед тим як давати духовні поради довго спілкувалась, вчитуючись у серце. Прозорливо визначивши ступінь тяжкості гріховної чаші і завіту з князем темряви, ставила конкретну мету — стяжати Святого Духа. Цьому сприяли також: піст, молитва, поклони, омовіння у святих джерелах. Але аскетика і трудівництво не були самоціллю, за ціль Євфросинія вважала зогрівання духа і погашення гріховної чаші. Та вищим за всі дари вважала входження в блаженство. Твердила: ‘Без блаженства нема що робити у вірі!’ Саме блаженство, що виходило від Євфросинії, полонило її учнів.

За невідмирськість, велику ревність за Духом Святим фарисеї возненавиділи її. Гнали, цькували: «замолена», «відьма», «сектантка». А Бог прославив богомилицю мироточивими мощами.

Зовні – убога, бомжиха, внутрішньо – цариця Савська. Милосердна, всепрощаюча, співчутлива і водночас непохитна в духовних принципах. Ані найменшого компромісу та угодництва. Сувора і водночас добра та поблажлива.

Наставляла на шлях любові який передбачає життя за статутом універсальної духовності. Часто повторювала: любов без хреста – антихристова спокуса. Хрест без любові – інквізиція.

Вчила, що мало увірувати у Христа, треба стати Христом. Важлива не віра в Бога, а любов до Бога. І до людини.

Скільки їх було в традиції богомилів – живих христів і богородиць серед доброго народу. В старі часи вважалось, що на кому Дух Божий, той і Христос! Свято вірила стариця – відродиться добра народна традиція!

Люди тягнуться до світильників в пошуках змінити своє життя у бік просвітлення і подобріння. Від Євфросинії важливо унаслідувати священний вогонь негаснучої свічі.

Пройшовши голгофи, пустелі і катакомби, мільйони безвісних та анонімних мучеників свого часу відкриються світу, як таємнича Церква Любові!

Відгуки відомих особистостей